Галлен-Каллела Акселі

Народився в місті Порі. Походить з родини юриста. Швед за походженням. Художню освіту отримав у 1884 — 1889 рр. в Парижі в Академії Жульена. Починав як представник реалізму, малював побутові картини, сцени паризьких кафе. До цього періоду належить полотно «Стара жінка з котом», 1885, що здивувало неприхованим зображенням убогого життя фінських селян, здатного тільки скалічити, чим шокував тогочасне культурне суспільство. У 1889 р. повернувся на батьківщину, де розпочав пошуки власних тем. Звернувся до національного пейзажу і епосу «Калевала», що стало захопленням митця на десятиліття. У 1890 р. узяв шлюб з Марією Сльор. Молоді подорожували по Східній Фінляндії та Карелії, де знайомилися з ок... ремими рунами (піснями) з " Калевали ". Його твори цього періоду були розцінені як спротив національного митця проти русифікації Фінляндії і внесок в самоідентифікацію фінів як самостійну націю. Він переклав швецьке прізвище Галлен на фінське Каллела і зробив своє прізвище подвійним. На початку 1890-х рр. робить проект і будує власну майстерню у Калелла в Руовесі. Жив там разом з дружиною, там же народились і його діти Крісті та Йорма. Як представник Фінляндії Галлен-Каллела брав участь в декоруванні національного павільйону на Всесвітій виставці 1900 р. в Парижі, де підросійська тоді Фінляндія мала окремий від Російської імперії павільйон. На виставці були твори художника (фрески, картини, графіка, текстиль і меблі за його проектами), за які отримав Золоту та Срібну медалі. На хвилі депресії від мряки холодної Фінляндії зробив декілька далеких подорожей, жив у Східної Африці (сучасна Кенія), де до нього повернулося бажання малювати. Пізніше жив у Америці(у США в містах Чикаго та Нью-Мексико).Зібрав значні колекції етнографічного та зоологічного спрямування. Помер в місті Стокгольм у 1931 р. Застудився після лекції і мав ускладнення після запалення легенів. Ще у 1911—1913 рр. на місті невеликої вілли Альберга в Еспоо за ескізами майстра побудували його будинок і майстерню. Він давно бажав мати власне помешкання для себе та своєї родини. Це вдалося створити в Тарваспяя (Tarvaspää), де він втілив в життя мрію своєї юності: «в нетрях я хотів би мати невеличкий замок з зубчастою вежею, будівлю з сірого каменю та деревини сосни і дуба». З 1961 року в його оселі створено меморіальний музей.