Сіньяк Поль

Поль Сіньяк (11 листопада 1863 — 15 серпня 1935) — відомий французький художник-неоімпресіоніст, пейзажист, мариніст, історик та теоретик мистецтва. Один з засновників (1884 рік) та президент Товариства Незалежник художників (1908–1934 роки). Автор монографії «Йокінд» (1927 рік). Поль народився у Парижі. Батько майбутнього художника був Жюль Сіньяк, вланик заможного лимарського магазину, який на дозвіллі займався малюванням. Поль успішно закінчив престижний коледж Роллена. Після смерті батька у 1880 році він вирішив стати художником. Він не схотів поступати до консервативної Школи витончених мистецтв та всього декілька місяців у 1883 році відвідував ательє Біна. Між ... тим Поль вивчав живопис у Луврі. Більш за все йому була до вподоби творчість імпресіоністів. Але з навчанням на художника не склалося. Щоб досягти майстерності імпресіоністів, Поль працює на пленері. Перші його картині схожі на роботи А.Сіслея, Клода Моне, Каміля Піссарро. Це міські пейзажі Аньєра та Монмартра (1881–1884 роки). Через деякий час він знайомиться з групою «Незалежних». Разом з Анграном. Дюбуа-Пільє, Крессом та Сьора у 1884 році Сіньяк створює Товариство Незалежних художників, гаслом якого стало: «Ані жюрі, ані нагород». Від Ж.Сьора Поль перейняв метод пуантилізму. Разом вони вираховували як потрібно писати картини: дрібними роздільними мазками чистих кольорів, які потім оптично зільються на очах глядачів. Цю манеру стали називати дивізіоністською (від французького division — розділення). У 1886 році на виставці «Незалежник» Сіньяк демонструє свої картини — «Резервуари для газу у Кліши», «Пассаж Пюі-Бертен у Кліши», «Сена в Аньері», «Бульвар Кліши під снігом». Поль Сіньяк стає найпристратним проповідник пуантилізму. У 80-х роках Сіньяк активно працює у жанровому та декоративному живопису. Він вважав, що картини-панно можуть слугувати для розвитку живописа для мас, мріяв про прикрашення громадських будівель. Найбільш відомим панно Сіньяка стало соціальна утопія у фарбах «В часи гармонії. Золотий вік у минулому, а не в майбутньому» (1893–1895 роки). Водночас Поль Сіньяк займався теорією та аргументацією нових ідей. Він пише роботи «Від Ежена Делакруа до неоімпресіонізму» (1894 рік), «Кольор в опалі» (1899 рік), «Прудон і Курбе» (1898 рік), «Сюжет у живопису» та «Йокінд» (1927 рік). В цей же час він починає малювали морські пейчажі. Найкращими з марин є картини «Червоний буй» (1895 рік) та «Папський палац в Авіньоні» (1900 рік). У другій половині 90-х років художник дає більше волі, відаляючись від Сьора. Він перемішує чистоту яскравих крапок із розмашистими мазками. Виконані в цьому стилі акварелі Венеції (1904–1905 роки) викликали загальне захоплення. Під час Першої Світової війни Поль Сіньяк долучається до руху пацифістів. Протягом трьох років він майже не пише, перебуваючи під тягарем розчарування та песімізму. У 1913 році Сіньяк переїздить до Антиб. Він багато мандрує — по атлантичному узбережжю та півдню Франції, півночі Бретані, Ла-Маншу, Нормандії, Корсиці. 15 серпня 1935 року Поль Сіньяк помер у Парижі. Художника було поховано на цвинтарі Пер-Лашез.